Оборонні технології стали одним із найактивніших напрямів українського IT: дрони, ПЗ для керування ними, системи розпізнавання, засоби РЕБ. Автори таких рішень дедалі частіше — військовослужбовці, зокрема колишні працівники ІТ-компаній, мобілізовані з бізнесу. Для компанії, яка хоче ліцензувати чи розвивати таку розробку, або для засновника, чий розробник пішов служити, головне питання одне: кому належать права. Законодавство на це питання тепер відповідає прямо — і відповідь часто відрізняється від звичної логіки трудового договору.
У статті розбираємо, що саме змінили Закон №4585-IX від 21.08.2025 про права інтелектуальної власності на об'єкти, створені у зв'язку з проходженням військової служби, та Закон №4671-IX від 04.11.2025 щодо Цивільного кодексу, як це працює для творів, програм і винаходів, і що з цим робити бізнесу. Тексти норм наведено за чинними редакціями на zakon.rada.gov.ua.
Що змінилося: два закони, одна логіка
До 2025 року окремих правил про розробки військовослужбовців у законах про інтелектуальну власність практично не було. Діяла загальна конструкція: об'єкт, створений у зв'язку з трудовим договором, належить працівникові та роботодавцю спільно, якщо договір не каже інакше (для творів, зокрема програм, діяла окрема норма ст. 440 ЦКУ про перехід прав роботодавцю). Військова служба не є трудовим договором, тож ця схема до неї не підходила, а прогалину закривали відомчими актами й практикою.
Закон №4585-IX доповнив Закон «Про військовий обов'язок і військову службу» новими статтями 43-1 та 43-2, а також додав спеціальні статті до профільних законів: ст. 14-1 до Закону «Про авторське право і суміжні права» і ст. 9-1 до Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Закон №4671-IX виклав у новій редакції ст. 429 Цивільного кодексу, яка тепер охоплює і трудовий договір, і військову службу, та оновив ст. 440 ЦКУ. Закон №4671-IX набрав чинності з 1 лютого 2026 року — наступного дня після опублікування в «Голосі України» 31.01.2026. Закон №4585-IX набирає чинності через три місяці з дня опублікування (його опубліковано в «Голосі України» 12.09.2025), тобто діє з грудня 2025 року.
Логіка однакова в усіх актах: автор зберігає особисті немайнові права (зокрема авторство), а майнові права за загальним правилом належать державі в особі визначеного органу, якщо інше не передбачено законом. Автор має право на винагороду («справедливу» за ст. 43-2, «грошову» за ст. 14-1), порядок і розмір якої визначає Кабінет Міністрів; для винаходу за ст. 9-1 це право виникає у разі реєстрації винаходу за органом або рішення зберегти його як інформацію з обмеженим доступом.
Хто саме є правонаступником держави
Частина друга статті 43-2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» не говорить абстрактно про «державу», а називає конкретні органи залежно від того, у якому відомстві служить автор. Саме з ними бізнесові доведеться мати справу, якщо потрібна ліцензія чи згода.
| Де служить автор | Хто здійснює майнові права держави |
|---|---|
| Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту | Міністерство оборони України |
| Національна гвардія України | Головний орган військового управління Національної гвардії |
| Державна прикордонна служба | Центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері охорони державного кордону |
| Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації | Центральний орган виконавчої влади у сфері спеціального зв'язку та захисту інформації |
| Служба безпеки України; Управління державної охорони | Відповідно СБУ; УДО |
| Служба зовнішньої розвідки, розвідувальні органи Міноборони та ДПСУ | Відповідні розвідувальні органи |
Для бізнесу практичний висновок такий: «контрагент» у питаннях прав — не конкретна бригада й не сам автор, а відповідний орган. Підпис військового на договорі про передачу прав сам по собі нічого не передає, якщо майнові права йому не належать.
Твір і програмний код: стаття 14-1 Закону про авторське право
Для ІТ-бізнесу найважливіша норма — ст. 14-1 Закону «Про авторське право і суміжні права», бо програмне забезпечення охороняється авторським правом як твір. Вона встановлює три речі.
По-перше, особисті немайнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням службових обов'язків під час служби, належать військовослужбовцеві, творчою працею якого його створено. З метою національної безпеки за заявою відповідного органу в заяві на державну реєстрацію авторського права відомості про автора можуть не зазначатися.
По-друге, майнові права на такий твір переходять державі з моменту створення у повному складі, якщо інше не передбачено законом. Це важлива відмінність від трудового договору, де сторони можуть домовитися інакше: тут перехід прямо випливає із закону.
По-третє, автор має право на грошову винагороду в порядку й розмірі, визначених Кабінетом Міністрів. Якщо посадова інструкція прямо передбачає створення творів певних видів, авторська винагорода може бути включена до грошового забезпечення. Також відповідний орган має право доручити іншій особі завершити незавершений твір, вносити зміни до готового, супроводжувати його ілюстраціями чи передмовами, при цьому закон не передбачає отримання згоди автора на такі дії; наскільки це стосується програмного коду — питання тлумачення.
Для порівняння: у «цивільному» режимі, за ст. 440 ЦКУ, майнові права на твір, створений у зв'язку з трудовим договором, переходять роботодавцю з моменту створення в повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом. Докладніше про цю конструкцію для розробників ми писали у матеріалі про авторські права на код: розробник чи замовник.
Винаходи й корисні моделі: стаття 9-1 і чотири місяці
Закон №4585-IX додав подібні спеціальні норми й для інших об'єктів, зокрема для промислових зразків (ст. 8-1 Закону про охорону прав на промислові зразки); тут розглядаємо основні — твори й винаходи.
Для винаходів (корисних моделей) діє складніша процедура, і вона містить жорсткі строки. Право на реєстрацію винаходу, створеного у зв'язку з виконанням службових обов'язків під час служби, належить державі в особі відповідного органу, якщо інше не передбачено законом.
Закон розширює поняття «службового» винаходу: це не лише ті, що створені за обов'язками згідно зі статутами, а й ті, що створені з використанням службової інформації, досвіду, отриманого під час служби, озброєння, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна. Саме ця друга ознака найбільш ризикова для «позаслужбових» розробок: використання досвіду, отриманого під час служби, може вважатися достатньою підставою.
| Крок за ст. 9-1 | Строк і зміст |
|---|---|
| Повідомлення про винахід | Винахідник подає в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби ЗСУ |
| Рішення органу | Протягом 4 місяців від отримання повідомлення: подавати заявку до НОІВ чи зберегти як інформацію з обмеженим доступом |
| Повідомлення винахіднику | Письмово протягом 10 робочих днів від дати рішення |
| Подання заявки | Протягом того самого 4-місячного строку від отримання повідомлення; про подання — ще 10 робочих днів |
| Якщо орган прострочив | Право на реєстрацію переходить до винахідника чи правонаступника; за органом лишається переважне право на придбання ліцензії |
Остання позиція таблиці — рідкісний випадок, коли закон дає автору шанс повернути права. Для бізнесу це сигнал: якщо ви розглядаєте співпрацю з військовим винахідником, варто з'ясувати, чи було подано повідомлення і чи спливли строки.
Позаслужбова творчість: де межа
Стаття 43-2 у частині п'ятій прямо виключає зі свого дії об'єкти інтелектуальної власності, створені поза виконанням службових обов'язків під час служби в результаті наукової, технічної та художньої творчості, свобода якої гарантується Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто розробка, яку військовий створив у вільний час, без службових обов'язків, формально належить йому за загальними правилами.
Проте межа тонка. Закон не дає єдиного критерію для творів, і на практиці її визначатимуть такі обставини: чи передбачає посадова інструкція створення подібних об'єктів, чи використовувались ресурси частини, чи вплинула на розробку службова інформація. Для винаходів критерії прописані прямо в ст. 9-1 і охоплюють використання службового досвіду та майна. Тому для кожної розробки військового варто фіксувати документально: коли й у який спосіб вона створювалась, чи не використовувалось військове майно, чи були обов'язки інтелектуального характеру (ст. 43-1 дозволяє покладати на військового такий обов'язок відповідно до статутів і законів).
Окрема проблема — мобілізовані працівники ІТ-компаній. Код, написаний до мобілізації за трудовим договором, як твір регулюється ст. 440 ч. 3 ЦКУ (і Законом про авторське право) й належить роботодавцеві, якщо договір не каже іншого. Код, створений уже під час служби, може підпасти під військовий режим. Тому момент створення й документи про нього набувають ключового значення. Питання ШІ-інструментів у такій розробці ми розглядали окремо у статті про права на контент, згенерований ШІ.
Винагорода автору й ліцензування: що вже відомо
Закон лише зобов'язав Кабінет Міністрів визначити порядок і розмір винагороди. За повідомленням Міноборони, 19 червня 2026 року Кабінет Міністрів підтримав постанову, ініційовану відомством, про оновлення правил ліцензування оборонних технологій. Вона передбачає, що щонайменше 25% коштів від платних ліцензій спрямовуватимуть військовим-авторам, а решту — на розвиток підрозділу, оборонні НДДКР та правовий захист розробок. Передбачено конкурсний відбір виробників для виключних ліцензій і рівні умови для невиключних; в окремих випадках можливе безоплатне ліцензування. Механізм поширюється не лише на Міноборони, а й на інші складові Сил оборони.
Номер і точний текст постанови ми не знайшли на zakon.rada.gov.ua, тому звіряйте його на офіційних ресурсах (zakon.rada.gov.ua, Кабмін, Міноборони) і до публікації чинної редакції не будуйте на ній договірні розрахунки. Окрім того, ст. 3-1 Закону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» наділяє військові частини майновими правами інтелектуальної власності для виконання поставлених завдань та/або здійснення дозволеної законом господарської діяльності в обсязі та порядку, визначених Міноборони та іншими органами, які управляють військовим майном, — це додатковий елемент ланцюга прав, який слід перевіряти.
Для виробників це відкриває реальну можливість: отримати ліцензію на державну розробку для серійного виробництва та постачання за державними контрактами. Для військових авторів — гарантований мінімум частки. Для бізнесу з боку замовника важливо розуміти, що ліцензіар — орган, а не автор, а умови — конкурсні.
Таблиця ситуацій: чиї права
| Ситуація | Майнові права | Норма |
|---|---|---|
| Працівник ІТ-компанії створив код за трудовим договором | Роботодавцеві з моменту створення, якщо договір не каже іншого | ст. 440 ч. 3 ЦКУ |
| Твір створено за замовленням (договір підряду) | Замовнику з моменту створення, якщо інше не передбачено | ст. 440 ч. 4 ЦКУ |
| Військовий створив твір за службовими обов'язками | Державі (визначений орган) з моменту створення | ст. 14-1 Закону про авторське право |
| Військовий створив винахід за обов'язками чи з використанням військового майна, інформації, досвіду | Право на реєстрацію — державі; за простроченням органу — автору | ст. 9-1 Закону про винаходи |
| Військовий створив об'єкт поза службою в межах свободи творчості | За загальними правилами — автору | ст. 43-2 ч. 5 Закону про військовий обов'язок |
Що робити бізнесу: практичний чек-лист
Першою дією має бути інвентаризація. Складіть перелік розробок, до яких причетні мобілізовані чи військові автори, та зафіксуйте, коли саме створено кожен компонент: до мобілізації, під час служби за дорученням чи у вільний час. Для коду до мобілізації збережіть трудовий договір і документи про передачу прав. Якщо в договорі з працівником не було умови про права, діє ст. 440 ЦКУ.
Друга дія — перевірка ланцюга прав перед угодою. Купуючи чи ліцензуючи розробку військового, запитуйте: чи створена вона за службовими обов'язками, чи використовувалось військове майно, чи є рішення органу про реєстрацію або збереження як інформації з обмеженим доступом, чи не спливли строки ст. 9-1. Договір про відчуження прав, підписаний автором, не породжує прав у набувача, якщо автор не був носієм цих майнових прав.
Третя дія — договірні гарантії. У договорі з автором чи підрядником додайте заяви й гарантії щодо статусу автора (військовослужбовець чи ні), відсутності службових обов'язків, пов'язаних з розробкою, та відсутності використання військового майна. Додайте відповідальність за недостовірність гарантій і право на розірвання. Для підрядників-фрілансерів корисна структура з нашого чек-листа договору з фрілансером.
Четверта дія — комунікація з органом, якщо розробка належить державі. Тоді шлях — ліцензія на конкурсних або рівних умовах, а не договір з автором. Підготуйте комерційну пропозицію та підтвердження виробничих потужностей, бо відбір конкурсний.
Типові помилки та ризики
Найчастіша помилка — припущення, що «розробив мій програміст, отже наше». Мобілізація міняє правовий режим для нових робіт, і одного трудового договору замало. Друга помилка — купівля розробки «у військового» без перевірки статусу об'єкта: ризик полягає в тому, що права виявляться державними, а угода не дасть очікуваного результату. Третя — ігнорування секретності: орган може зберегти винахід як інформацію з обмеженим доступом або не вказувати автора в заявці, і публічна комерціалізація буде заборонена.
Наслідки порушень залежать від ситуації: від визнання договору недійсним в частині прав до відповідальності за використання об'єкта без дозволу правовласника. Конкретні санкції визначаються загальними нормами цивільного, а за наявності відомостей з обмеженим доступом — й іншого законодавства, тому кожен випадок потребує окремої оцінки.
Часті запитання
Чи належить код мобілізованого програміста компанії?
Код, створений до мобілізації за трудовим договором, за загальним правилом ст. 440 ЦКУ належить роботодавцеві з моменту створення, якщо договір не передбачає іншого. Код, створений під час служби за службовими обов'язками, може належати державі. Тому важливо зафіксувати дати та характер робіт.
Що означає, що права «переходять державі з моменту створення»?
Згідно зі ст. 14-1 Закону про авторське право майнові права на твір, створений за службовими обов'язками, переходять державі в особі відповідного органу з моменту створення у повному складі, якщо інше не передбачено законом. Окремого договору про передачу не потрібно.
Чи може військовий самостійно ліцензувати розробку, створену у вільний час?
Якщо об'єкт створено поза службовими обов'язками в межах свободи творчості, ст. 43-2 до нього не застосовується. Але для винаходів закон відносить до службових і ті, що створені з використанням службової інформації, досвіду чи військового майна, тож межу потрібно оцінювати за фактами.
Скільки отримає військовий-автор за розробку?
Закон відсилає до порядку й розміру, визначених Кабінетом Міністрів. За повідомленням Міноборони про рішення уряду від 19 червня 2026 року, щонайменше 25% коштів від платних ліцензій спрямовують авторам. Точний текст постанови слід звірити на офіційному джерелі.
Що буде, якщо орган не вклався у чотиримісячний строк для винаходу?
За ч. 5 ст. 9-1 Закону про охорону прав на винаходи і корисні моделі право на реєстрацію переходить до винахідника або його правонаступника, а за органом лишається переважне право на придбання ліцензії.
Чи можна не вказувати автора розробки в заявці?
Так, з метою національної безпеки за заявою відповідного органу відомості про автора можуть не зазначатися в заяві на реєстрацію авторського права (ст. 14-1) або в заявці на винахід (ст. 9-1). Особисті немайнові права при цьому автор зберігає.
Висновки
Нові норми роблять режим прав на військові розробки передбачуваним: авторство лишається за людиною, майнові права за службовими обов'язками — за державою, а комерціалізація йде через ліцензії на конкурсних умовах із гарантованою частиною для автора. Для бізнесу це означає перехід від «домовимось з розробником» до перевірки статусу об'єкта й ланцюга прав. Ті, хто зробить це заздалегідь, уникнуть оскарження угод і зможуть претендувати на державні ліцензії.
Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Норми часто змінюються — перед прийняттям рішень звіряйтеся з чинною редакцією актів або зверніться по індивідуальну консультацію. Команда NewFrame Legal супроводжує бізнес у цих питаннях.