Український продуктовий бізнес майже завжди продає без підпису. Користувач ставить галочку біля «Я приймаю умови», платить карткою — і з цього моменту діє договір, який ніхто не роздруковував. Його називають публічною офертою, а технічну частину — ліцензією на ПЗ, або EULA. Проблема в тому, що більшість українських оферт зібрана з англомовних шаблонів під право США чи Англії: текст читається солідно, але спирається на конструкції, яких у Цивільному кодексі України немає, і мовчить про умови, яких український закон прямо вимагає.
Що таке публічна оферта і коли текст на сайті стає договором
Оферта — це пропозиція укласти договір. Стаття 641 Цивільного кодексу України визначає її як пропозицію, що містить істотні умови договору і виражає намір особи вважати себе зобов'язаною в разі її прийняття.
Для онлайн-бізнесу ключовим є абзац 3 частини 1 статті 641 ЦК України, доданий у 2021 році. Він прямо визнає офертою документи (інформацію), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, — незалежно від наявності в таких документах електронного підпису. Тобто сторінка «Умови використання», якщо в ній є істотні умови і звернення до кожного охочого, є офертою в силу самого закону, а не завдяки магічній фразі.
Межу задає частина 2 тієї ж статті: реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є лише запрошенням робити пропозиції, якщо інше не вказано. Різницю робить наповнення: лендинг із гаслом і кнопкою «дізнатися більше» — це реклама; сторінка з предметом, ціною, обсягом послуг і порядком оплати — оферта.
Пряме застереження «цей документ є публічною пропозицією укласти договір» усе одно варто написати — воно знімає спір про кваліфікацію до його виникнення. Але якщо істотних умов у тексті немає, жодне застереження не врятує: конструкція перевернеться, пропозицію робитиме користувач, а ви її акцептуватимете, зі зміщенням моменту укладення договору й усіх строків.
Прийняття пропозиції регулює стаття 642 ЦК України: акцептом є відповідь про повне і безумовне прийняття. Часткова згода акцептом не є — лист «приймаємо все, крім пункту про автопродовження» означає не договір, а нову оферту від користувача.
Оферта, публічний договір і договір приєднання — це три різні речі
В українських текстах ці три поняття вживають як синоніми, хоча вони описують різні характеристики і мають різні наслідки. Оферта (стаття 641 ЦК України) — стадія укладення договору.
Публічний договір (стаття 633 ЦК України) — договір, у якому одна сторона зобов'язалася продавати товари чи надавати послуги кожному, хто до неї звернеться. Наслідки: не можна надавати переваги одному споживачеві перед іншим, умови однакові для всіх, крім законних пільг, а необґрунтована відмова від укладення договору тягне відповідальність. Заявивши «доступний кожному охочому», ви приймаєте ці обмеження на себе.
Договір приєднання (стаття 634 ЦК України) — договір у стандартній формі, який укладається лише шляхом приєднання до умов у цілому. Оферта на ПЗ — майже завжди саме він. Ризик, про який шаблони мовчать: сторона, яка приєдналася, може вимагати зміни або розірвання договору, якщо він позбавляє її прав, які вона зазвичай мала, обмежує відповідальність другої сторони або містить інші явно обтяжливі умови.
Утім, важіль це не всесильний. За частиною 2 статті 634 ЦК України сторона, яка приєдналася, має довести, що не прийняла б цих умов за наявності можливості брати участь у визначенні умов договору. А частина 3 дає авторові формуляра зустрічний аргумент, якщо друга сторона приєдналася у зв'язку з підприємницькою діяльністю, — але не автоматично: довести, що вона знала або могла знати, на яких умовах приєднується, має саме той, хто запропонував стандартну форму.
Зате є норма, яка діє безумовно і про яку згадують рідко — частина 3 статті 614 ЦК України: правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. Тому пункт «компанія не несе жодної відповідальності за будь-які збитки» в цій частині навіть не потребує оскарження — він не має сили від початку. Реалістичний ліміт, наприклад сумою оплат за 12 місяців, захищає надійніше, ніж повне заперечення, яке закон анулює.
EULA, SaaS-угода і публічна ліцензія — що саме ви надаєте
Класична EULA — ліцензія на використання примірника програми, яку користувач встановлює собі. Комп'ютерна програма — самостійний об'єкт авторського права за пунктом 16 частини 1 статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX від 01.12.2022, з окремим регулюванням у статті 20 цього Закону; правило про охорону комп'ютерних програм як літературних творів міститься в частині 4 статті 433 ЦК України. Розпоряджання майновими правами відбувається за статтями 48–51 Закону № 2811-IX та статтями 1107–1113 ЦК України. Про те, кому належать права на код і як передати їх від розробника до компанії, ми писали окремо: авторські права на код: хто власник — без розв'язаного питання правовласника будь-яка EULA видана неуповноваженою особою.
SaaS юридично ближче до послуги: користувач нічого не встановлює і не отримує примірник, він отримує доступ до функціоналу на вашій інфраструктурі. Це не термінологічний нюанс — від кваліфікації залежить податковий режим платежу.
Публічна ліцензія — окрема конструкція за статтею 51 Закону № 2811-IX: суб'єкт авторського права надає дозвіл на використання об'єкта будь-якою особою на визначених ним умовах. Це правова база для open-source ліцензій і Creative Commons в українському праві. Якщо продукт має відкрите ядро і платні модулі, у вас співіснують два режими, і оферта має чітко розмежувати, який компонент під який підпадає.
Форма договору теж має значення, і ціна помилки тут максимальна. Частина 2 статті 1107 ЦК України вимагає письмової (електронної) форми для договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, за винятком випадків, визначених законом, і одразу встановлює санкцію: у разі недодержання форми такий договір є нікчемним — недійсним із самого початку, без рішення суду. Електронна форма прирівняна до письмової, саме тому онлайн-оферта можлива. Але це не «будь-який текст на будь-якій сторінці»: потрібне зафіксоване волевиявлення користувача.
Момент укладення: як click-wrap працює за законом про електронну комерцію
Тут працює Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015. Стаття 11 цього Закону встановлює порядок укладення електронного договору: пропозиція може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення або розміщення пропозиції в Інтернеті чи інших інформаційно-комунікаційних системах, а електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Посилання на частину 6 — і є легалізація click-wrap в українському праві. Ця норма визнає прийняттям пропозиції вчинення дій, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Тобто закон вимагає не просто кнопки, а зрозумілого пояснення поруч із нею. Фраза «Натискаючи „Оплатити“, ви приймаєте умови публічної оферти» — це не елемент маркетингу, а виконання частини 6 статті 11; частина 8 додає вимогу до ідентифікації особи в системі.
Практично це означає, що вам потрібен не текст оферти, а доказ акцепту. Галочка «Я прочитав і погоджуюсь», яка не логується, у спорі не існує. Мінімальний набір, який має зберігати система:
- дата й час акцепту, ідентифікатор користувача та IP-адреса;
- версія документа, з якою погодився саме цей користувач;
- факт активної дії — натискання, а не попередньо проставлена галочка;
- незмінна копія тексту тієї редакції, яка діяла на момент акцепту.
Остання позиція — найчастіша прогалина. Компанія оновлює оферту щокварталу, публікує нову редакцію за тією самою адресою, стару не зберігає — і через рік не може довести, на що погоджувався клієнт.
Окремо про зміну умов. Пункт «компанія має право змінювати оферту в односторонньому порядку, продовження користування означає згоду» — стандарт індустрії, але не самодостатній: у відносинах зі споживачем він потрапляє в поле зору статті 18 Закону № 1023-XII про несправедливі умови. Робочий компроміс: повідомлення на email за 15–30 днів до набрання чинності нової редакції, збереження старих умов до кінця оплаченого періоду і право розірвати договір без штрафу.
Ліцензійна частина: умови, без яких договір порожній
Перелік умов ліцензійного договору задає частина 3 статті 1109 ЦК України; для об'єктів авторського права його доповнюють статті 48 і 50 Закону № 2811-IX. Головне правило жорстке: за частиною 6 статті 1109 ЦК України способи використання, не визначені в договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
Але «порожнім» договір від замовчування не стає — і саме тут пастка. Закон не залишає прогалину відкритою, а заповнює її власними правилами: частини 4 і 7 статті 1109, стаття 1110 ЦК України, частина 4 статті 50 Закону № 2811-IX. Проблема не в невизначеності, а в тому, що ці умови зазвичай не збігаються з вашим задумом.
| Умова | Що написати | Що підставить закон, якщо промовчати |
|---|---|---|
| Вид ліцензії | Виключна, одинична чи невиключна | Невиключна (ч. 4 ст. 1109 ЦКУ) — для масового продукту збіг вдалий, але покладатися не варто |
| Способи використання | Відтворення, запуск, доступ через інтерфейс, інтеграція через API — перелічити прямо | Нічого не підставить: не названий спосіб вважається ненаданим (ч. 6 ст. 1109 ЦКУ) |
| Територія | Світ або конкретний перелік країн | Тільки територія України (ч. 7 ст. 1109 ЦКУ). Для продукту, що продається за кордон, це прямий дефект |
| Строк | Період підписки, безстроково або на строк чинності майнових прав | Строк, що залишився, але не більше п'яти років, із автопродовженням, якщо жодна сторона не повідомить про відмову за шість місяців (ст. 1110 ЦКУ) |
| Плата | Розмір, порядок і строк виплати винагороди | Найвразливіше місце під час податкової перевірки та у валютному нагляді |
| Субліцензування | Дозволено чи ні; для B2B — чи може клієнт надати доступ підрядникам | Права немає, а бізнес-модель клієнта нерідко на ньому побудована |
Для програмного продукту до цього набору варто додати блок, якого немає в кодексі: обмеження кількості користувачів чи пристроїв, заборону декомпіляції з урахуванням встановлених законом винятків, режим оновлень, умови техпідтримки з реальними строками реакції та підстави припинення доступу.
Податковий бік оферти: роялті чи не роялті
Формулювання оферти прямо визначає податкову кваліфікацію платежу — це той випадок, коли юридичний текст коштує грошей буквально.
Підпункт 14.1.225 Податкового кодексу України визначає роялті як платіж за використання або надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема комп'ютерної програми. Але там же є ключовий виняток: не вважаються роялті платежі за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені її функціональним призначенням, а відтворення — кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»).
Різниця істотна. Для виплат роялті нерезиденту — податок на доходи нерезидента за пунктом 141.4 ПКУ (базова ставка 15 % за підпунктом 141.4.2) з урахуванням конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Для платника податку на прибуток, який застосовує податкові різниці, — коригування за підпунктами 140.5.6 і 140.5.7 ПКУ: фінансовий результат збільшується на суму роялті нерезиденту понад доходи від роялті плюс 4 % чистого доходу за попередній рік, а для окремих категорій одержувачів, перелічених у підпункті 140.5.7 (зокрема коли нерезидент не є бенефіціарним власником або не оподатковується щодо роялті у державі резидентства), — на всю суму. Різниці обов'язкові при річному доході понад 40 млн грн; нижче цього порога вони теж діють за замовчуванням, але платник може прийняти рішення про їх незастосування (підпункт 134.1.1 ПКУ). Платіж «не роялті» йде як звичайне постачання товару чи послуги.
| Питання | Поточний стан на 2026 рік | Норма |
|---|---|---|
| Чи звільнене постачання ПЗ від ПДВ | Ні. Пільга діяла з 01.01.2013 до 01.01.2023 і не продовжена | п. 26-1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ |
| Поріг обов'язкової реєстрації платником ПДВ | 1 млн грн оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців | п. 181.1 ПКУ |
| Чи стосується поріг єдинників | Ні — на платників єдиного податку 1–3 груп вимога п. 181.1 не поширюється | п. 181.1 ПКУ |
| Платіж кінцевого користувача за примірник | Не роялті, якщо використання обмежене функціональним призначенням | пп. 14.1.225 ПКУ |
| Передача прав на комерційне використання | Як правило, роялті з відповідними наслідками | пп. 14.1.225, п. 141.4 ПКУ |
Для ФОП-розробників додається окремий шар планування. Наразі пункт 181.1 ПКУ зберігає виняток для єдинників 1–3 груп, а розширення кола платників ПДВ серед них лишається законодавчою ініціативою, а не чинною нормою — стан обговорення ми описували в матеріалі про ПДВ для ФОП-єдинників з 2027 року. Оферта на кілька років уперед усе одно має передбачати механізм зміни ціни в разі появи обов'язку нарахувати ПДВ.
І деталь для тих, хто отримує оплату з-за кордону: призначення платежу має відповідати предмету оферти. Банк здійснює валютний нагляд і на практиці звіряє інвойс, договір і призначення платежу між собою.
Споживач, персональні дані і повернення коштів
Якщо серед користувачів є фізичні особи, які купують для власних потреб, застосовується споживче законодавство — і тут поширена помилка в тому, за яким саме законом писати оферту.
Закон України «Про захист прав споживачів» № 3153-IX ухвалено 10.06.2023: він приводить правила у відповідність до європейських і містить окремий блок про дистанційні договори та цифровий контент. Але він ще не набрав чинності — введення в дію прив'язане до завершення або скасування воєнного стану. Станом на серпень 2026 діє Закон № 1023-XII від 12.05.1991. Розумний варіант — базуватися на чинному законі й закласти механізм оновлення тексту.
Політика повернень заслуговує на окремий пункт, а не на рядок «кошти не повертаються». Частина 4 статті 13 чинного Закону № 1023-XII дає споживачеві право розірвати договір, укладений на відстані, протягом 14 днів, і замінити це право власним переліком підстав компанія не може. Категорична заборона повернення до того ж підпадає під статтю 18 цього Закону про несправедливі умови — насамперед під пункт 4 частини 3, який прямо називає несправедливою можливість продавця не повертати кошти в разі відмови споживача від договору без права на відповідну компенсацію; наслідок за частиною 5 — зміна умови або визнання її недійсною.
Для SaaS виходом є не заборона, а коректно оформлений виняток. Пункт 1 частини 5 статті 13 знімає право на розірвання за двох умов одночасно: надання послуги електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулося до закінчення строку розірвання і про це споживачеві було повідомлено в підтвердженні інформації за частиною 3 тієї ж статті. Однієї згоди мало. Саме «відбулося», а не «почалося»: для підписки з періодичним доступом виняток спрацьовує далеко не завжди. Тому оферта має містити не «повернень немає», а згоду користувача на негайне надання послуги плюс відповідне попередження в підтвердженні замовлення.
Оферта майже завжди супроводжується обробкою персональних даних, і склеювати ці документи в один — погана ідея: політика конфіденційності має бути окремим документом з окремим акцептом. Якщо серед клієнтів є резиденти ЄС, додається паралельний режим GDPR — картину українських вимог і їх співвідношення з європейськими ми розбирали в матеріалі про персональні дані в бізнесі.
| Блок оферти | Мінімум, який має бути |
|---|---|
| Істотні умови й застереження | Предмет, ціна, обсяг — плюс фраза, що документ є пропозицією укласти договір з кожним, хто звернеться (абз. 3 ч. 1 ст. 641 ЦКУ) |
| Сторони й реквізити | Найменування, ЄДРПОУ або РНОКПП, адреса, контакти для юридично значущих повідомлень |
| Предмет | Чітко: ліцензія на ПЗ, доступ до сервісу чи послуга — від цього залежить податковий режим |
| Ліцензійні умови | Вид, способи використання, територія, строк, плата, субліцензування |
| Момент акцепту | Яка дія є акцептом, роз'яснення поруч із кнопкою, як усе логується |
| Ціна й податки | Валюта, з ПДВ чи без, механізм зміни ціни |
| Відповідальність | Розумний ліміт замість повного заперечення (пам'ятаючи про ч. 3 ст. 614 ЦКУ) |
| Повернення коштів | Для споживачів — 14 днів за ст. 13 Закону № 1023-XII і коректне оформлення винятку для цифрових послуг |
| Зміна умов і спори | Строк попередження, право на вихід без штрафу; застосовне право, підсудність, досудовий порядок |
| Версія і архів | Номер редакції, дата набрання чинності, доступний архів попередніх версій |
Часті питання
Чи обов'язково публікувати оферту, якщо клієнти підписують окремі договори?
Ні, це альтернативні способи оформити ті самі відносини. Але змішувати їх треба обережно: якщо з великим клієнтом підписано окремий договір, у ньому має бути прямо сказано, що він має пріоритет над публічною офертою, інакше виникає конфлікт двох чинних документів із різними умовами.
Чи можна писати оферту тільки англійською, якщо продукт орієнтований на закордонний ринок?
Ні. Частина 14 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» вимагає, щоб оферта, текст електронного договору та електронні повідомлення укладалися державною мовою; іншою — лише за бажанням покупця і за згодою сторін. Додатково, якщо ви реалізуєте товари чи послуги в Україні й зареєстровані в Україні, частина 6 статті 27 Закону № 2704-VIII вимагає, щоб україномовна версія сайту існувала, була не меншою за обсягом і змістом за іншомовні та завантажувалася за замовчуванням для користувачів в Україні. Робоча схема — двомовний документ із застереженням, який текст має переважну силу в разі розбіжностей.
Що робити, якщо користувач заявляє, що не бачив умов?
Усе вирішує якість фіксації акцепту. Якщо система зберігає дату, час, ідентифікатор користувача, версію документа та факт активної дії, заперечення «я не бачив» не працює. Якщо ж галочка була проставлена за замовчуванням, а логів немає, позиція компанії слабка — і жодне формулювання в тексті оферти цього не компенсує.
Чи можна одностороннім рішенням підвищити ціну підписки?
Механізм має бути прописаний заздалегідь і стримано: попередження за 15–30 днів, збереження старої ціни до кінця оплаченого періоду, право відмовитися без штрафу. Підвищення ціни «з наступного місяця» без попередження у відносинах зі споживачем має високі шанси бути визнаним несправедливою умовою за статтею 18 Закону № 1023-XII. У B2B лишається стаття 634 ЦК України, але там позиції рівніші: клієнт має довести, що не прийняв би таких умов, а ви — що він знав або міг знати, на яких умовах приєднується.
Чи потрібна реєстрація авторського права на програму перед публікацією оферти?
Ні. За частиною 1 статті 9 Закону № 2811-IX авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, а частина 3 тієї ж статті прямо встановлює, що для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація чи будь-яке інше спеціальне оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Свідоцтво про реєстрацію (частина 5 статті 9) є додатковим доказом у спорі, але видання ліцензії від нього не залежить.
Оферта на SaaS — це ліцензія чи договір про надання послуг?
Найчастіше змішана конструкція: доступ до сервісу як послуга плюс ліцензійні елементи щодо інтерфейсу, документації та згенерованих матеріалів. Кваліфікацію варто визначати свідомо — від неї залежать податковий режим платежу, порядок валютного нагляду і норми про відповідальність.
Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Норми часто змінюються — перед прийняттям рішень звіряйтеся з чинною редакцією актів або зверніться по індивідуальну консультацію. Команда NewFrame Legal супроводжує бізнес у цих питаннях.