Майже рік минув відтоді, як Господарський кодекс України перестав існувати. Більшість компаній за цей час перечитали статути, але майже ніхто не перечитав розділ «Відповідальність сторін» у власних договорах. А саме там сидить найдорожча спадщина ГКУ: посилання на статті, яких немає, шестимісячні обмеження, які не діють, і ставки пені, що працюють не так, як планувалося при підписанні.
Нижче — практичний розбір того, за якими правилами рахуються штраф і пеня у 2026 році, що змінилося після 28 серпня 2025 року і які пункти треба переписати, доки контрагент не скористався тим самим текстом проти вас.
Що саме сталося 28 серпня 2025 року
Господарський кодекс України втратив чинність на підставі Закону України від 9 січня 2025 року №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Сам закон набрав чинності 28 лютого 2025 року, але був уведений у дію через шість місяців — 28 серпня 2025 року. Саме з цієї дати ГКУ перестав бути джерелом права.
Наслідок для договірної роботи фундаментальний: зник цілий пласт норм, які роками працювали «за замовчуванням». Це стосується господарських санкцій як загального інституту (стаття 217 ГКУ), штрафних та оперативно-господарських санкцій (глава 26, статті 230–237 ГКУ) і спеціальних правил про договір поставки (статті 264–271 ГКУ).
Важливо розуміти, що договори, укладені до 28 серпня 2025 року, не стали недійсними. Посилання в преамбулі на кшталт «цей договір укладено відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України» не робить документ нікчемним. Але посилання на конкретну статтю скасованого кодексу в розділі про відповідальність перетворюється на порожнє місце, і суд читатиме умову так, ніби її немає. Ширший огляд наслідків реформи ми давали в матеріалі про скасування Господарського кодексу та його вплив на ТОВ і договори.
Ще одна практична деталь — оперативно-господарські санкції: зупинення відвантаження, відмова від прийняття товару, відмова від встановлення нових зобов'язань. Їх і за ГКУ можна було застосувати лише тоді, коли вони передбачені договором (частина 2 статті 235 ГКУ). Зникло інше: законодавчий перелік-орієнтир їх видів і чіткий позасудовий порядок застосування. Тепер і механізм, і процедуру доводиться описувати в договорі самостійно або спиратися на загальні інструменти ЦКУ: притримання (стаття 594), зупинення зустрічного виконання (частина 3 статті 538), односторонню відмову від договору у випадках, встановлених договором або законом (частина 3 статті 651).
Неустойка за ЦКУ: штраф, пеня і нова законна пеня
Базове визначення дає стаття 549 Цивільного кодексу. Неустойка — це грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Кодекс розрізняє два її види:
- Штраф — обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Це разова санкція за сам факт порушення.
- Пеня — обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Це триваюча санкція, яка накопичується.
А ось зміна, яку в потоці новин про «поховання ГКУ» помітили далеко не всі. Той самий Закон №4196-IX доповнив частину 3 статті 549 ЦКУ абзацом другим такого змісту: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; договором може бути визначено менший розмір пені. Норма діє з 28 серпня 2025 року — тобто ГКУ пішов, але «підстраховка» для кредитора не зникла, а переїхала до ЦКУ й навіть подвоїлася: раніше частина 6 статті 231 ГКУ давала одинарну облікову ставку.
Із цього випливають два висновки, які варто засвоїти буквально сьогодні. Перший: пеню за прострочення оплати тепер можна вимагати, навіть якщо в договорі про неустойку немає жодного слова. Другий, дзеркальний: формулювання абзацу побудоване радше як стеля, ніж як мінімум — договором «може бути визначено менший розмір пені». Контраргумент теж існує: абзац 2 частини 2 статті 551 ЦКУ дозволяє збільшувати договором розмір неустойки, встановлений законом, якщо таке збільшення не заборонене законом. Чи є нове формулювання такою забороною — питання тлумачення, і усталеної практики Верховного Суду станом на серпень 2026 року щодо нього немає. Але ставити в новий договір «1% за кожен день прострочення» і розраховувати стягнути це повністю — сьогодні відверто оптимістична стратегія.
Ще один момент, який регулярно ламає позови: пеня прив'язана саме до грошового зобов'язання. Санкція за кожен день прострочення поставки, робіт чи усунення недоліків — це технічно не пеня в розумінні частини 3 статті 549, і формулювати її треба як штраф із чітко описаною базою нарахування. Зате стеля подвійної облікової ставки там не працює, і саме там у сторін залишається реальна свобода договору.
Окремо — вимога до форми. За статтею 547 ЦКУ правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а її недодержання має наслідком нікчемність. Тобто договірна неустойка, про яку домовилися «на словах», не існує; на законну пеню за абзацом 2 частини 3 статті 549 це не поширюється. Корисно пам'ятати ще два правила: право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків (стаття 550 ЦКУ), а її сплата не звільняє боржника від обов'язку виконати зобов'язання в натурі (стаття 552 ЦКУ).
Зникла шестимісячна межа нарахування — і це змінює математику
Найдорожча зміна ховається там, куди мало хто заглядає. Частина 6 статті 232 ГКУ встановлювала: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Ця норма роками працювала як запобіжник — вона обмежувала розмір накопиченої пені навіть тоді, коли договір мовчав.
У Цивільному кодексі аналога немає. Після 28 серпня 2025 року строк нарахування пені визначається виключно договором, а якщо договір про це мовчить — пеня нараховується за весь період прострочення, доки зобов'язання не виконано, з єдиним практичним обмеженням у вигляді позовної давності.
| Питання | До 28.08.2025 (за ГКУ) | Після 28.08.2025 (за ЦКУ) |
|---|---|---|
| Строк нарахування пені, якщо договір мовчить | 6 місяців (ч. 6 ст. 232 ГКУ) | Увесь період прострочення |
| Розмір пені за грошовим боргом, якщо договір мовчить | Облікова ставка НБУ (ч. 6 ст. 231 ГКУ) | Подвійна облікова ставка НБУ (абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ) |
| Свобода сторін у розмірі пені | Для суб'єктів господарювання — стеля за ст. 3 ЗУ №543/96-ВР; поза цим колом ставку можна було підвищувати | За буквальним прочитанням абз. 2 ч. 3 ст. 549 — лише менший розмір, незалежно від складу сторін |
| Оперативно-господарські санкції | Ст. 235–237 ГКУ, але лише ті, що передбачені договором (ч. 2 ст. 235) | І механізм, і процедуру треба описувати в договорі самостійно |
| Договір поставки | Ст. 264–271 ГКУ + ЦКУ | Ст. 712 ЦКУ і загальні положення про купівлю-продаж |
| Зменшення неустойки судом | Ст. 233 ГКУ і ст. 551 ЦКУ | Тільки ч. 3 ст. 551 ЦКУ |
Зверніть увагу на другий і третій рядки разом. Кредитор за грошовим зобов'язанням виграв: тепер працює автоматична пеня подвійної облікової ставки, і для її стягнення не потрібен ідеальний договір. А от той, хто звик «залякувати» контрагента ставкою 0,5% за день, втратив останні ілюзії: для суб'єктів господарювання така умова й раніше не працювала понад стелю за статтею 3 Закону №543/96-ВР, а тепер обмеження прописане в самому ЦКУ й не залежить від складу сторін.
Дзеркальний бік — старі договори. Якщо у вас підписаний до 2025 року документ із пенею «0,5% за кожен день» і без застереження про шість місяців, нарахування більше не обмежене згори строком. Навіть після зрізання до законної стелі сума за два роки прострочення буде відчутною.
Стеля пені: подвійна облікова ставка як загальне правило
Обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ тепер має одразу два джерела, і це не дублювання, а різні сфери дії:
- Абзац 2 частини 3 статті 549 ЦКУ — загальна норма кодексу, чинна з 28 серпня 2025 року. Діє незалежно від того, хто сторони зобов'язання.
- Стаття 3 Закону №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» — спеціальна норма 1996 року: розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За Рішенням Конституційного Суду №7-рп/2013 це обмеження стосується правовідносин, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності й господарювання, а також фізичні особи — підприємці.
Два уточнення. Обмеження стосується грошових зобов'язань: на штраф за негрошове порушення воно не поширюється. І ставка береться та, що діяла у відповідному періоді, а не на дату позову: при тривалому простроченні розрахунок роблять по періодах зміни облікової ставки.
Станом на серпень 2026 року облікова ставка НБУ становить 15,5% річних (діє з 31 липня 2026 року). Тобто гранична пеня — приблизно 31% річних, або близько 0,085% за день. Ось як це виглядає на прикладі боргу в 500 000 грн із простроченням 120 днів:
| Вимога | Підстава | Розрахунок | Сума |
|---|---|---|---|
| Пеня, як записано в старому договорі (0,5% за день) | Договір | 500 000 × 0,5% × 120 | 300 000 грн |
| Пеня, на яку реально можна розраховувати | Абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ, ст. 3 ЗУ №543/96-ВР | 500 000 × 31% × 120/365 | ≈ 50 959 грн |
| 3% річних | Ч. 2 ст. 625 ЦКУ | 500 000 × 3% × 120/365 | ≈ 4 932 грн |
| Інфляційні втрати | Ч. 2 ст. 625 ЦКУ | За індексом інфляції за період | Залежить від індексу |
Розрахунок наведено за умови незмінної ставки 15,5% протягом усього періоду; якщо НБУ змінює ставку всередині прострочення, суму рахують по відрізках. Різниця між першим і другим рядком — це рівно те, що кредитор втратить у суді, якщо покладеться на «красиву» ставку з договору. І навпаки: для боржника це перший аргумент у запереченнях на позов.
Стаття 625 ЦКУ: 3% річних та інфляційні — окрема вимога
Частина 2 статті 625 ЦКУ встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Це не неустойка. Верховний Суд послідовно виходить із того, що 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційну, а не штрафну природу: перше — плата за користування чужими коштами, друге — компенсація знецінення гривні. Із цього випливають три наслідки, які дуже вигідні кредиторові:
- Ці суми стягуються додатково до пені, а не замість неї, і обидва складники статті 625 застосовуються разом, а не альтернативно.
- Вони нараховуються, навіть якщо в договорі про них не сказано жодного слова — це законний мінімум.
- На них діє загальна трирічна позовна давність (стаття 257 ЦКУ), а не скорочена однорічна, як на неустойку.
У договорі можна встановити інший розмір процентів замість 3% — кодекс це прямо дозволяє, і стеля подвійної облікової ставки на них не поширюється, бо це не пеня. Судова практика виходить із того, що мінімальні три проценти річних суд зменшити не може; щодо підвищеного договірного розміру практика менш однозначна. Але для компаній із довгими відстрочками платежу помірно підвищені проценти за статтею 625 сьогодні часто ефективніші за агресивну пеню.
Позовна давність: два шари продовжень і виключений пункт 19
Тут — друга свіжа зміна, і вона накладається на першу. Законом №2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ було доповнено пунктом 19: у період дії воєнного стану строки, визначені зокрема статтями 257–259 ЦКУ, продовжуються на строк його дії. Зверніть увагу на дієслово: це продовження строків, а не їх зупинення — конструкції різні, і плутанина між ними коштує позовів.
Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX пункт 19 виключено; закон набрав чинності 4 вересня 2025 року. При цьому жодних перехідних правил щодо раніше продовжених строків він не встановив, тому порядок їх обрахунку після 4 вересня 2025 року наразі є питанням судового тлумачення, а не готовою формулою. Додатковий шар: пункт 12 тих самих Прикінцевих положень ЦКУ (доданий Законом №540-IX у 2020 році) продовжував строки, визначені зокрема статтями 257 і 258, на час дії карантину. Формально його не виключали, але сам карантин відмінено з 30 червня 2023 року — тож це фіксований, уже закритий період продовження, а не безстроковий.
Для штрафних санкцій усе це критично, бо пункт 1 частини 2 статті 258 ЦКУ встановлює спеціальну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки — і штрафу, і пені. Скоротити цей строк договором не можна, збільшити — можна за письмовою домовленістю (стаття 259 ЦКУ).
| Вимога | Строк давності | Норма | Практичний орієнтир |
|---|---|---|---|
| Пеня, штраф (неустойка) | 1 рік | П. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ | Розрахунок індивідуальний: враховуйте продовження за п. 12 і п. 19 |
| Основний борг за договором | 3 роки | Ст. 257 ЦКУ | Відлік від дня, коли платіж мав бути здійснений |
| 3% річних та інфляційні | 3 роки | Ст. 257, ч. 2 ст. 625 ЦКУ | Стягуються і тоді, коли на пеню строк уже минув |
| Збитки понад неустойку | 3 роки | Ст. 257, ст. 623 ЦКУ | Потребують доведення розміру |
Одне застереження, яке рятує кредиторів. Пеня нараховується за кожен день прострочення окремо, тому й давність за такою вимогою обчислюється окремо за кожен день: право на позов виникає щодня на відповідну суму. На практиці навіть при давньому простроченні кредитор здебільшого може стягнути пеню за останній рік до звернення до суду. Але покладатися на це як на страховку не варто.
Окремо тримайте в голові статтю 617 ЦКУ: боржник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Сертифікат ТПП сам собою не є автоматичним звільненням — суди вимагають доведення причинного зв'язку з конкретним невиконанням, і форс-мажор не скасовує основного боргу.
Що переписати в договорі просто зараз
Мінімальний перелік правок, який ми зазвичай пропонуємо клієнтам під час аудиту договірної бази:
- Приберіть усі посилання на ГКУ. Пройдіться пошуком по слову «Господарськ» у шаблонах: кожне посилання на статтю ГКУ в розділі відповідальності замініть на самодостатнє формулювання.
- Приведіть ставку пені у відповідність до стелі. Робочий варіант — прив'язка до подвійної облікової ставки НБУ замість фіксованого відсотка: вона рухається автоматично.
- Пропишіть строк нарахування пені явно. Якщо шестимісячна межа вас влаштовувала — поверніть її текстом договору. Якщо ні — зафіксуйте власний ліміт: «не більше 10% від суми заборгованості» чи «не більше 180 днів».
- Розділіть санкції за грошові й негрошові порушення. Для прострочення оплати — пеня зі стелею; для зриву строків поставки чи здачі робіт — штраф, де свобода договору більша.
- Додайте пункт про проценти за статтею 625. Один рядок про підвищений розмір процентів замість 3% річних часто вартий більше, ніж увесь розділ про неустойку.
- Опишіть механізми самозахисту. Право зупинити відвантаження, притримати результат робіт, відмовитися від договору в односторонньому порядку — разом із процедурою.
- Перегляньте старі прострочення. З урахуванням виключення пункту 19 і однорічної давності на неустойку частина вимог про пеню втрачає перспективу вже цієї осені.
Ті самі принципи працюють і в договорах із виконавцями-фізособами та ФОП — деталі ми розбирали в чек-листі договору з фрілансером. А якщо йдеться про зовнішньоекономічні контракти, до договірної пені додається окремий шар відповідальності за строки розрахунків, який ми описали в матеріалі про валютний нагляд у ЗЕД.
Часті питання
Чи діють договори, укладені за Господарським кодексом до 28 серпня 2025 року?
Так, вони залишаються чинними — скасування кодексу не припиняє зобов'язань і не робить договори недійсними. Проблема інша: умови, які відсилали до конкретних статей ГКУ, втратили нормативну опору, і суд читатиме договір без них. Тому старі договори з тривалим строком дії варто переглянути й оформити зміни додатковою угодою.
Що робити, якщо в договорі про пеню не сказано нічого?
З 28 серпня 2025 року це вже не глухий кут. Абзац 2 частини 3 статті 549 ЦКУ дає кредиторові право вимагати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, — незалежно від того, чи згадана неустойка в договорі. Додатково працює частина 2 статті 625 ЦКУ: сума боргу з урахуванням індексу інфляції плюс 3% річних. Разом це вже цілком робочий набір вимог.
Чи можна встановити в договорі пеню більшу за подвійну облікову ставку?
Абзац 2 частини 3 статті 549 ЦКУ каже, що договором може бути визначено менший розмір пені, а для суб'єктів господарювання ту саму стелю окремо тримає стаття 3 Закону №543/96-ВР. Аргумент «за» вищу ставку дає абзац 2 частини 2 статті 551 ЦКУ, але практика щодо нової норми ще не сформувалася, тож ставити в договір ставку вище стелі — це закладати умову, яку суд із високою ймовірністю зріже. Для негрошових порушень обмеження не діє, і там свобода договору залишається.
Чи можна стягнути і штраф, і пеню за одне порушення?
Судова практика тут неоднорідна. Раніше можливість подвійної санкції за грошовим зобов'язанням значною мірою спиралася на статтю 231 ГКУ, якої більше немає. Після 28 серпня 2025 року підставою залишається свобода договору (статті 6 та 627 ЦКУ) за умови, що штраф і пеня в тексті чітко розведені за різними порушеннями — наприклад, штраф за сам факт прострочення, пеня за його тривалість. Дві санкції за буквально одне й те саме порушення несуть ризик відмови в частині вимог.
Чи може суд зменшити розмір пені?
Так. Частина 3 статті 551 ЦКУ дозволяє суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Це дискреційне повноваження суду, і воно активно застосовується. Для боржника це основний аргумент захисту вже після того, як пеню зрізали до законної стелі; для кредитора — привід не ставити в договір явно каральні цифри.
З якої дати рахувати позовну давність після воєнного стану?
Пункт 19 Прикінцевих положень ЦКУ, який продовжував строки на час воєнного стану, виключено Законом №4434-IX, чинним з 4 вересня 2025 року. Перехідних правил закон не встановив, тому єдиної формули розрахунку раніше продовжених строків поки немає, і суди тлумачать це по-різному. Додайте сюди пункт 12 про продовження строків на час карантину, який формально залишився в кодексі, хоч карантин і відмінено з 30 червня 2023 року, — і стане зрозуміло, чому дату спливу давності сьогодні варто рахувати з юристом, а не «на око».
Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Норми часто змінюються — перед прийняттям рішень звіряйтеся з чинною редакцією актів або зверніться по індивідуальну консультацію. Команда NewFrame Legal супроводжує бізнес у цих питаннях.